Паспорт споживчого кредиту та «Істотні характеристики»: як перевірити

До підписання договору про споживчий кредит умови мають бути викладені у стандартизованих документах. Пояснюємо, чим паспорт кредиту відрізняється від «Істотних характеристик послуги», коли застосовується кожен документ і як звірити їх із договором.

Перед підписанням договору про споживчий кредит кредитодавець має розкрити умови у стандартизованому вигляді. Для цього існують два документи. Паспорт споживчого кредиту передбачає Закон «Про споживче кредитування». Документ «Істотні характеристики послуги» складають за формами, які затвердив Національний банк. Нижче пояснено, як влаштовані обидва документи, коли застосовується кожен із них і як звірити їх із договором.

Паспорт споживчого кредиту: що це за документ

На порталі НБУ «Гаразд» паспорт кредиту описано як документ з основними умовами кредиту, які клієнт отримує до укладення договору про споживчий кредит.

Порядок його надання визначає стаття 9 Закону «Про споживче кредитування». Паспорт видається за спеціальною формою, встановленою в Додатку 1 до закону. Його надають безоплатно і в письмовій формі: на папері або як електронний документ. У ньому зазначають дату надання інформації та термін її актуальності. Обмежувати споживача в часі для ознайомлення з паспортом заборонено. Текст паспорта викладають шрифтом одного розміру і типу. Закон також забороняє ускладнювати його прочитання, наприклад дрібнішим шрифтом або кольором шрифту, що зливається з фоном.

Ознайомлення з паспортом споживач підтверджує письмово: на папері або електронним документом. Якщо договір за бажанням споживача укладено дистанційно, паспорт на паперовому чи іншому носії тривалого використання надають за зверненням споживача вже після укладення договору.

«Істотні характеристики послуги»: що це за документ

Форми цього документа наведено в додатках 1-4 до Положення про інформаційне забезпечення споживачів. Положення затвердила постанова Правління НБУ від 05.10.2021 № 100 (текст постанови). Окремі форми передбачено для мікрокредиту, споживчого кредиту без застави, кредиту під заставу та кредиту, забезпеченого іпотекою. Положення стосується небанківських фінансових установ, які мають право надавати споживчі кредити. Воно поширюється і на страховиків, що кредитують у межах і під заставу викупної суми за договором страхування життя з накопичувальною складовою.

Документ розміщують на власному вебсайті установи безпосередньо на сторінці з умовами відповідного кредиту. Це окремий файл у форматі pdf під назвою «Істотні характеристики послуги», набраний шрифтом Times New Roman розміром не менше 12 друкарських пунктів. Розміщувати його у футері, на сторінках новин чи контактів Положення забороняє. Установа має стежити за актуальністю файла. На вимогу споживача вона безкоштовно надає редакцію, чинну на вказану ним дату за останні три роки.

Головна відмінність між документами полягає в їхньому статусі. Кожна форма «Істотних характеристик» прямо зазначає, що містить загальні умови і не є пропозицією: індивідуальні умови залежать від оцінки кредитоспроможності. У формах для кредиту без застави, під заставу та з іпотекою додано, що індивідуальні умови надаватимуться до укладення договору у формі паспорта споживчого кредиту. У формі для мікрокредиту такого застереження немає (додатки до Положення).

Коли закон вимагає паспорт

Сферу дії норм про паспорт визначає стаття 3 закону. Нижче наведено основні випадки.

Ситуація	Що передбачає закон
Споживчий кредит, на який закон поширюється в повному обсязі	Застосовується вся стаття 9, тож до укладення договору кредитодавець надає паспорт (ст. 9 закону).
Кредит, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору (ч. 4 ст. 3 закону)	До такого кредиту не застосовуються, зокрема, частини друга - сьома статті 9, тобто й норма про паспорт (ч. 4 ст. 3 закону). У Положенні НБУ мікрокредитом названо споживчий кредит, але лише для цілей цього Положення, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, установленої на день укладення договору. Для нього передбачено окрему форму «Істотних характеристик» (Положення).
Кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до трьох місяців або на вимогу (ч. 3 ст. 3 закону)	Застосовуються лише окремі норми закону, серед них статті 8-10, зокрема стаття 9 про паспорт (ч. 3 ст. 3 закону).
Позика без процентів і будь-яких інших платежів за користування коштами; кредит ломбарду з передачею застави на збереження, якщо зобов'язання обмежені вартістю застави	Закон, крім окремих положень, на такі договори не поширюється (ч. 2 ст. 3 закону).

Що перевірити в паспорті

Руки на планшеті з чистим аркушем, поруч калькулятор і лупа — Паспорт кредиту надають безоплатно: на папері або як електронний документ.

Перелік відомостей, які має містити паспорт, наведено в частинах третій і четвертій статті 9 закону. Перевірте паспорт за цим переліком:

кредитодавець: найменування, місцезнаходження, реквізити ліцензії або свідоцтва про внесення до державного реєстру;
тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку), сума, строк, мета і спосіб надання;
тип процентної ставки (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення і зміни, індекси для змінюваної ставки;
забезпечення, потреба в оцінці предмета забезпечення і те, хто цю оцінку оплачує;
орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту на дату надання інформації;
обов'язкові додаткові або супутні послуги третіх осіб, перелік виконавців і орієнтовна вартість. Якщо вартість невідома, кредитодавець визначає її за аналогічними договорами за попередні три місяці або як середню вартість послуги щонайменше трьох постачальників (п. 7 ч. 3 ст. 9);
графік платежів: кількість, розмір, періодичність. Для кредитної лінії та кредитування рахунку графік може не надаватися;
база розрахунку кожного платежу, наприклад сума наданого чи непогашеного кредиту;
наслідки прострочення: неустойка, процентна ставка та інші платежі, а також право залучати колекторську компанію;
порядок відмови від кредиту та порядок дострокового повернення;
при кредитуванні рахунку: відомості про те, що від споживача можуть вимагати повного повернення суми кредиту в будь-який час, і строк попередження про таку вимогу.

Як звірити документи з договором

Рука тримає аркуші паперу, друга рука зі смартфоном, на столі чашка кави — Стаття 12 закону вимагає вказати в договорі суму, строк, ставки та загальну вартість.

Відкрийте на сайті небанківської фінансової установи сторінку з умовами кредиту і завантажте файл «Істотні характеристики послуги». Порівняйте діапазони суми і строку та максимальну реальну річну процентну ставку з індивідуальною пропозицією.
Перевірте в паспорті дату надання інформації і термін її актуальності. Якщо кредит не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, паспорта може не бути: закон не вимагає його для таких кредитів (ч. 4 ст. 3 закону).
Звірте з договором суму, строк, процентну ставку, денну ставку (для кредитів без застави, іпотеки чи права довірчої власності), орієнтовну реальну річну ставку та загальну вартість. Стаття 12 закону вимагає зазначати їх у договорі разом з усіма припущеннями, використаними для розрахунку.
Знайдіть усі платежі. Споживач не зобов'язаний сплачувати платежі, які не зазначені в договорі або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної ставки, крім винятків, передбачених законом (ч. 6 ст. 12).
Перевірте умови зміни договору. Умова про односторонні зміни нікчемна, а одностороннє продовження строку користування кредитом заборонене: строк продовжують лише додатковим договором. Виняток становлять кредитування банківського рахунку та кредитна лінія банку. Тут банк повідомляє про продовження не пізніше 30 календарних днів до його дати, а споживач має право безоплатно відмовитися (ч. 7 ст. 12).
Перевірте, чи договір дає право залучати колекторів і звертатися до третіх осіб. Без такої умови кредитодавець не має права залучати колекторську компанію (ч. 2 ст. 12).

Як порахувати загальну вартість

Форми «Істотних характеристик» розкладають вартість на два рядки. Перший — загальні витрати за кредитом: відсотки, комісії та витрати на додаткові або супутні послуги установи, посередника і третіх осіб. Другий — орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, тобто сума кредиту плюс загальні витрати. Якщо витрати залежать від строку або суми, у формі вказують їх найвище значення. Реальна річна процентна ставка у формі означає максимальну плату з урахуванням вартості всіх додаткових та супутніх послуг (Положення).

Калькулятор на сайті небанківської установи має показувати загальні витрати, суму платежу за розрахунковий період, загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку. Для мікрокредиту він додатково показує загальну кількість платежів і їх періодичність. Під час розроблення калькулятора установа може використовувати функцію ЧИСТВНДОХ (XIRR) або ідентичну (Положення). Введіть у калькулятор ті самі суму і строк, що й у паспорті, і порівняйте результати.

Права до і після підписання

На вимогу споживача кредитодавець безоплатно надає копію проєкту договору (крім випадку, коли кредитодавець не хоче далі укладати договір) і пояснює його умови (ч. 9–10 ст. 9).
Якщо кредитодавець не надав інформації, яку визначає стаття 9, надав її не в повному обсязі чи недостовірно, і через це договір укладено на менш сприятливих умовах, ніж у цій інформації, споживач надсилає кредитодавцю письмове повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність протягом 14 днів з дати отримання повідомлення (ч. 12 ст. 9). До кредитів, що не перевищують однієї мінімальної заробітної плати, ця частина статті 9 не застосовується (ч. 4 ст. 3).
Форми НБУ нагадують про право на відмову від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів з дня укладення. У такому разі сплачуються відсотки за період від дня одержання коштів до дня їх повернення (Положення).
Звернення можна подати до установи або до НБУ: строк розгляду звернення — не більше одного місяця з дня надходження, а з продовженням — не більше 45 календарних днів (Положення).
Згідно зі статтею 55 Закону «Про банки і банківську діяльність» банкам заборонено вимагати від клієнтів придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг («Гаразд»).